You are currently browsing the Theater category.
My friend Oleksandr Mykhed (website coming soon) is more than just a guide at Pinchuk Art Centre. He has an unparalleled taste for modern art and literature and an intention to bring them closer together, and the public closer to them both. For more than a year, he’s been one of the central figures behind the so-called Literature Nights at the Centre. Here’s a brief report from the fourth event, held on June 24th.
Колись, ще у школі, я ходив до театрального гуртка. Однією з найперших вправ у нас було виразне читання та переказування якогось тексту, але у різних ролях, емоціях та інтонаціях. Вже тоді мені стало зрозуміло, що актор має свободу прочитати текст по-своєму – і це один з найсильніших виразних засобів театру.
Початок та середина п’єси “Женитьба” у ЦСМ “Дах” не передвіщала нічого надзвичайного. Класична п’єса класичного Гоголя, поставлена класичном чином, так, як її поставили би в будь-якому іншому театрі. Майже. Більш пильному глядачеві ставало помітно, що актори начебто умисно перегравали, костюми були ледь-ледь занадто експресивними, а ковбаса з часником, якою смачно причавкував слуга Подколєсіна Степан у першій дії була трохи занадто реалістичною. Кульмінація цієї тяганини зі сватанням настала у другому акті, який різко обірвався антрактом.
Стривай-но, – скажете ви, – але у “Женитьбі” всього дві дії! Ось тут, після другого антракту, і почалася фірмова дахівська “клубнічка” – свічечки, темрява, язичницькі наспіви, шматування ляльок, протаранювання меблів інвалідним візком та інший розмаїтий хардкор і глибинний символізм, який можна побачити лише у Даху. Найцікавішим при цьому виявилося те, що вся “третя” дія продовжувала відбуватися без відхилення від оригінального тексту твору.
Ось так, малята, можна по-різному творче інтерпретувати текст не міняючи його буквального змісту. Варто просто прочитати (і побачити) його по-новому.
На виході можна було почути, як багато хто з глядачів плювався на таке безсовісне “перекручування” старого доброго Гоголя і зарікався більше не ступати до Даху ані ногою. Але мені такі франкенштейнівські експерименти з класикою подобаються, більше того, саме завдяки таким малим несподіванкам Дах ще не раз побачить мою небриту пику.